З давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові до української спадщини, повертається до традицій свого народу.
   День Андрія - одне із свят, яке завжди святкували наші батьки, діди, прадіди. Відзначають його 13 грудня.
   Діти та вчителі нашого закладу також не залишились осторонь цього дійства. 11 грудня у  шкільній домівці зібралися на вечорниці старшокласники - хлопці та дівчата, які провели свято за народними звичаями.      
   Особливу атмосферу створило святкове оформлення залу, що раптом перетворився на українську світлицю.  Усі учасники дійства були одягнені в українські костюми та традиційні вишиванки. А запросила всіх до себе господиня свята. Вона розповіла всім,  як у старовину відзначали одне з найцікавіших і найтаємничіших свят - День Андрія Первозванного. 
   Захід потішив чудовою організацією: піснями, танцями, гуморесками, театралізованими сценками. Цікаві найрізноманітніші гадання об'єднали усіх присутніх. Перед нами ожили українські вечорниці в ніч на Андрія. Шипнівська Дарина перевтілилася у справжню господиню. Роль господаря дісталася Литовченку Максиму. В гості прийшли дівчата  і почалися веселощі. Лунали народні пісні «Вечорниці», «А калина не верба», «Ой, зелене жито, зелене», «А мій милий вареничків хоче», коломийки, жарти, виконувалися українські танці.

   Найцікавіший момент – ворожіння. Діти розповідали та інсценували різні способи ворожіння на свято Анрія: з дзеркалом, переставлянням чобітків, з водою та каблучкою. І, дивна справа, хоч  у  ворожіння нібито ніхто не вірить, але всім цікаво було дізнатися ім’я судженого та хто ж перший із дівчат вийде заміж. Хто зна, а може і справдиться ворожіння…
Завітали до дівчат на вечорниці й парубки, які жартували, співали, танцювали, грали разом в ігри і, звичайно ж, кусали калиту.
  Пригостила господиня гостей та всіх присутніх на святі найулюбленішою стравою українців - варениками, а також калитою.
  Панувала незвичайна аура. Козацький запальний танець - Гопак підняв усіх присутніх. Ніхто не зміг всидіти на місці… Кожен прагнув докласти якомога більше зусиль, щоб Андріївські вечорниці запалили маленький вогник у душі гостей та учасників. Адже, саме завдяки таким заходам, відроджуються українські традиції, звичаї, та міцніє зв’язок поколінь.
  Ми сподіваємося, що наші учні пам'ятатимуть, любитимуть і продовжуватимуть українські народні традиції ще багато років.